Читання - це віконце в світ,
найважливіший інструмент навчання,
воно має бути вільним, свідомим –
лише тоді цей інструмент буде готовий до дії.
В.О. Сухомлинський
Підвищення якості навчання учнів, формування у школярів прийомів і способів самоосвіти, самостійного здобуття знань – найважливіші завдання сучасної школи. Виконання цих завдань передбачають: Закон України «Про освіту», Закон України «Про загальну середню освіту», Державний стандарт початкової загальної освіти.
У Державному стандарті початкової загальної освіти підкреслюється, що у процесі навчання відбувається становлення читача, який здатний до самостійної читацької, творчої діяльності, здійснюється його мовленнєвий, літературний, інтелектуальний розвиток, формуються морально-естетичні уявлення і поняття, збагачуються почуття, виховується потреба у систематичному читанні.
Програмою для середньої загальноосвітньої школи Міністерства освіти і науки України передбачено формування у молодших школярів інтелектуальної, пізнавальної, комунікативної активності й навчальної самостійності учня, формування якісно нової мотивації навчальної праці, що спрямована на оволодіння різними способами отримання інформації.
Сьогодні в умовах величезних змін у соціальному, економічному та політичному житті України постала проблема радикальної перебудови у сфері освіти та виховання, мета якої - формувати конкурентно здібну, творчу особистість, яка спроможна до самовизначення, до самореалізації та самовдосконалення.
Усім, напевне, відома сентенція: «Хто володіє інформацією, той володіє світом». У нашому насиченому й бурхливому житті вона, безумовно, актуальна. Розвиток новітніх технологій потребує набагато кращого вміння читати, ніж раніше. Це пов’язано з тим, що в останні десятиріччя стрімко зростає обсяг інформації, яку необхідно засвоїти для успішної подальшої життєдіяльності. А це, в свою чергу, потребує свідомого читання, швидкості розуміння та прийняття рішення.
По закінченню школи дитина продовжує здобувати знання самостійно. На перше місце уже виходить якість сформованості комунікативних вмінь, серед яких не останнє місце посідає вміння працювати з книгою, узагальнювати, систематизувати, аналізувати певну інформацію. Читання є основою освіти і самоосвіти, навичкою «уміння вчитися» протягом усього життя.
Досвід роботи Оніщенко В.В., є цілком актуальним, оскільки передбачає реалізацію компетентнісного підходу до навчання учнів читанню в початковій школі, зокрема, формування вмінь свідомого читання, розвиток пізнавального інтересу, мотивації до навчання, виховання любові до книги в молодшому шкільному віці.
Читання - невичерпне джерело знань духовного, емоційного, розумового розвитку людини. Тому навчання дітей читати, формування в них стійкого інтересу до цього виду діяльності було і залишається важливим завданням початкової школи.
Вирішення цієї проблеми неможливе без майстерності, якою володіє педагог, щоб не тільки підтримувати інтерес дитини до читання, але й розвивати його на кожному уроці. Провідна ідея досвіду Оніщенко В.В., полягає в формуванні навички свідомого читання молодших школярів на основі інноваційних технологій, методик, педагогічного досвіду вчителів-новаторів.
Свою діяльність вчитель спрямовує на створення системи сприятливо-стимулюючих умов щодо формування навички свідомого читання молодших школярів. Вона охоплює роботу на уроках читання, самоосвіту учнів та залучення батьків до навчально-виховного процесу.
Починаючи з першого класу Оніщенко В.В. тісно співпрацює з батьками першокласників: проводить свята, а також уроки-казки за участю батьків. Батьки також допомагають дітям готувати цікаві зошити до уроків-казок.
В роботі з дітьми Вікторія Валентинівна використовує як традиційні види роботи з казкою, так і нестандартні технології (додаток № ). Це, у свою чергу, стало поштовхом для створення уроків-казок. За мету уроків-казок вчитель ставить:
формування на основі народних та авторських казок, казкових ідей,
гармонійно розвиненої, суспільно активної особистості, яка поєднує в собі духовне багатство, моральну чистоту та етичні норми;
усвідомлення отриманої інформації;
створення сприятливих умов для відкриття та освоєння власного «Я» і навколишнього світу;
відпрацювання практичних навичок соціальної поведінки;
формування соціальної позиції та вміння жити і працювати в соціумі.
Уроки-казки - це цикл інтегрованих занять з різних освітніх галузей Державного стандарту початкової освіти, присвячений нетрадиційній роботі з казкою. Основну увагу вчитель акцентує на групових формах роботи з дітьми, а завдання реалізує через інтеграцію. Методичний орієнтир спрямовує саме на розвиток творчої уяви, фантазії, логічного та образного мислення, свідомого читання, розвиток та вдосконалення мовленнєвої діяльності, спілкування.
Що дитина любить найбільше? Казку! З чого здобуває свої знання? З казки! Кого наслідує? Героїв казок! Отже, і гармонійний розвиток дитини вчитель вважає здійснюватиметься швидше через казку, через її неординарні тавтології. Казка є засобом формування у свідомості дитини позитивного образу, певного ідеалу - носія бажаних поведінкових якостей та реакцій.
Ще В.О. Сухомлинський звернув увагу на те, що через казку дитина вчиться помічати прекрасне, розуміти добро і зло, вчиться бути товариською, доброзичливою, вчиться бути Людиною.
Улюбленою справою дітей є створення власних казочок, віршиків, оповідань. А батьки допомагають учням створити власні книжечки. Радість дітей при цьому іноді не має меж.
Де б дитина не була, а казка завжди поруч. Недарма О. Олесь писав: «Я в казку дивную свою усю фантазію ввіллю, зроблю усе живим, чудовим, таємності, розкошів повним,- і в казці дійсність відіб'ю...».
Як писав В.О. Сухомлинський: «Без казки - живої, яскравої, що оволоділа свідомістю й почуттями дитини, - неможливо уявити дитячого мислення та дитячої мови як певного ступеня людського мислення та мови. Казка, гра, фантазія – животворне джерело дитячого мислення, благородних почуттів і прагнень».
У процесі такої роботи проходить аналітичний процес пізнання себе як особистості, навколишнього світу та своєї взаємодії з ним, можливість і вміння оцінювати події, відокремлюючи головне й другорядне в них, аналізуючи різні джерела інформації з метою вдосконалення попереднього досвіду. Діти вчаться не лише аналітично сприймати інформацію та творчо її переробляти, а й передбачати результати.
Кожна дитина вчиться толерантно висловлювати свою думку, при цьому не нав'язуючи її оточуючим і відповідно сприймати точку зору співрозмовника. Дитина також вчиться слухати, уникати «синдрому натовпу» та працювати за формулою: «Я творець + ти творець».
Найперспективнішим напрямом формування свідомого читання учнів вчитель вважає інтегровану роботу з казками. Вправи з казкою - це те, що природньо необхідно молодшим школярам. Казка - це форма спілкування та передачі досвіду. У казках можна знайти повний перелік людських почуттів, проблем і образні способи їх розв'язання.
Що ж таке казка? Казка - це цікава вигадана історія про події, яких не може бути в реальному житті. Рослини й тварини у ній уміють розмовляти і робити все те, що й люди. У казках трапляються чарівні пригоди, існують незвичайні речі, діють чаклуни і чародії. Казки і за мовою відрізняються від інших творів. У них уживаються незвичайні «казкові» слова.
А ще, на думку вчителя, казки несуть такі важливі для дітей ідеї, як:
Навколишній світ - живий! У будь-яку хвилину все може заговорити з нами (за цією ідеєю вчитель формує бережливе ставлення до навколишнього світу: людей, рослин, тварин, речей).
Речі, що ожили, здатні діяти самостійно і мають право на своє самостійне життя (так вчитель формує повагу до життя та діяльності кожної людини, виховує гуманізм).
Добро і зло розмежовуються, добро завжди перемагає зло (за допомогою цієї ідеї вчитель формує соціально-позитивні стереотипи поведінки).
Найцінніше дістається через випробування, а те що дається даром, може швидко зникнути (так витель формує механізм бачення та досягнення поставленої мети).
Навколо людей є безліч помічників, але вони приходять на допомогу лише в тому випадку, якщо людина не може самостійно впоратись із ситуацією чи завданням (цю ідею вчитель вважає необхідною для формування самостійності, довіри до навколишнього світу).
Для свідомого сприйняття прочитаного, роботу над казкою
Оніщенко В.В. проводить в три етапи:
Перший етап - аналітичний. Роботу над казкою вчитель починає з ознайомлення дітей зі змістом казки, бесіди про те, що знаходиться на поверхні. Тому пропонує учням відповісти на запитання: хто? що? де? як? Казка - це багато шаровий пиріг. Кожен шар має свій сенс, свій час, тому не всі казкові уроки зрозумілі дітям, ось чому вчитель бачить потребу у другому етапі роботи з казкою.
Другий етап - оперативний. Саме на цьому етапі використовує сучасну освітню виховну технологію ТРРЗ - теорію розв'язання розвивальних завдань
(Г. Альтшуллера та М. Шустермана). Відповідно до цієї теорії вчитель вчить дітей не тільки по-своєму сприймати зміст казок, але й творчо змінювати хід подій. Так, наприклад, вчитель ставе запитання: «Баба-Яга - це добре чи погано?». Так розкривається «таємниця подвійного», наявність протиріч в об'єкті. Коли в ньому є щось добре, а щось погане, щось корисне, а щось шкідливе. Діти відповідають: «Баба-Яга - зла, недобра, обманює казкових героїв, не вміє поводитися – це погано. Але Баба-Яга - хоробра, сама безліч років живе в лісі й нікого не боїться; спритна - має кістяну ногу, а так вправно літає на своїй мітлі; винахідлива - завжди вигадує спосіб, як досягти своєї мети».
Третій етап роботи з казкою - обрання гуманного розв'язання ситуації. Саме на цьому етапі вчитель підводить молодших школярів до виведення та усвідомлення морального правила, яким вони мають користуватися у подальшому житті. Але не у вигляді сухих і нудних повчань та наказів, а невимушено підштовхує дитину до самостійних висновків: чому лише гарні вчинки дають відчуття гармонії?
Наприклад, вчитель пропонує учням уявити себе кимось із тих, хто діє в казці, та розповісти, що він відчув би, як сприйняв би конкретну подію, залежно від того, чиїми очима зараз «дивиться» на неї. Як поставився б до подібної ситуації інший казковий герой? Адже, сприйняття добра і зла у різних персонажів неоднакове та часто протилежне: Баба-Яга чи Змій Горинич, напевне, убачають у добрих вчинках зло щодо себе. Тобто сам характер сприйняття вчинків залежить від ціннісних орієнтацій та морально-етичних уявлень кожного персонажа казки.
У цьому разі для дитини стає можливим зрозуміти не лише стан героїв і їхній настрій, але і висловити свою думку щодо подій, що відбуваються, і тих моральних цінностей, що випливають з них. Вона мовби проживе кілька життів, завдяки чому збагатиться новими враженнями та почуттями, а також самовизначиться.
«На кожен твір, — писав К.Д. Ушинський, — ми повинні дивитись як на вікно, через яке ми можемо показати дітям той чи інший бік життя». І справді, художня література є важливим джерелом пізнання дітьми навколишнього світу. Знання, які отримують діти під час читання художніх творів про довкілля, своїх однолітків, про їх життя, ігри, пригоди, природу та її охорону, початкові відомості з історії нашої Батьківщини - допомагають накопиченню соціально-морального досвіду дитини. Правильно сприйнятий твір викликає у дитини стійке емоційне ставлення, яке допомагає їй усвідомити вчинки героїв, події, моральні переживання, що виникають при читанні. А органічне поєднання естетичних і моральних переживань збагачує і духовно розвиває особистість дитини.
Тому на уроках літературного читання Вікторія Валентинівна використовує такі види роботи:
- знайти речення, яке могла б прочитати людина у певному емоційному стані;
- знайти уривок, який потрібно прочитати презирливо, суворо, з благанням, досадою, обуренням, насмішкою, радісно, весело, сумно.
Вікторія Валентинівна вважає своїм завданням навчити дітей сприймати й осмислювати художній твір як факт мистецтва. А цього не можна зробити без захоплення, без радісного відчуття краси, без сердечного хвилювання, яке б передалося школярам. Читання має дати учням насолоду, радувати і хвилювати.
Учитель, навчаючи дітей читати, водночас вчить їх розуміти художні твори. Адже кожен твір, яким би він не був довершеним, ніколи не справить на читача відповідного враження, якщо той не розуміє його до кінця. Молодші школярі не завжди і не все сприймають після першого читання. Дуже часто вони йдуть до розуміння через емоції, що виникли під час ознайомлення з текстом.
Тому педагог вважає, що до першого ознайомлення з твором дітей потрібно готувати, налаштовувати їх на сприйняття, допомагати засвоювати невичерпне багатство ідейно-художнього змісту, моральні принципи героїв. На цьому етапі вчитель використовує такі інтерактивні методи:
1. Метод «Карусель»:
- виділити епізод для словесного малювання;
- малювання місця де відбувається подія;
- зображення дійових осіб;
- додавання необхідних деталей.
2. Метод «Ґронування»:
- що намальовано на першому плані?;
- як про це написав автор?;
- що зображено поряд?;
- які слова тексту допомогли нам це побачити?;
- знаходження і читання образних слів і описів;
- знаходження і читання слів і виразів, за допомогою яких можна намалювати усний портрет.
3. Метод «Акваріум»:
- підібрати малюнок до тексту;
- знайти в тексті підписи до ілюстрацій картинного плану;
- порівняти малюнок і фрагмент тексту;
- самостійне малювання ілюстрації до тексту.
4. Метод «Мікрофон»:
- читання та складання сценарію до діафільму стисло;
- читання та складання сценарію до діафільму детально.
5. Метод «Прес»:
- розглядання малюнку перед читанням (налаштовує на сприйняття тексту, його емоційного характеру);
- при сприйнятті твору (яскравіше пережити і глибше зрозуміти прочитане);
- після читання (вільно відтворити прочитане і заново осмислити його).
Використання інтерактивних методик має на меті ввести учнів у коло змальованих у творі образів, відчуттів і настроїв, без чого неможлива подальша робота читця. Готуючи школярів до розуміння твору, вчитель одночасно готує їх до цілеспрямованих спостережень за текстом, в подальшому розвиває у них мистецтво образного бачення.
Читання являє собою процес сприймання, розуміння та відтворення в усній або графічній формах змісту прочитаного. Оніщенко В.В., вважає що робота над переказом тексту дає можливість перевірити на скільки зрозумілий і усвідомлений сенс прочитаного.
На своїх уроках використовує такі види переказу:
- скорочений;
- вибірковий;
- повний.
Педагог разом з учнями складає, порівнює та корегує плани до текстів. Цим самим допомагає учням впевнитись в тому що, одне слово може давати простір для редагування, що думку можна висловити з різним ступенем точності. Такі вправи роблять роботу щодо складання плану тексту цілеспрямованою та продуктивною.
Так на уроці педагог пропонує учням два плани до тексту І.Токмакової «Чотири сестри» та ряд запитань до них:
План № 1 План № 2
1.Зустріч сестер. 1.Зустріч сестер.
2.В гостях у Осені. 2.В гостях у сестри Осені.
3.Добре попрацювали. 3.Розмова сестер.
4.Добре попрацювали.
- Прочитайте перший план чи згодні ви з ним?
- Прочитайте другий план чи згодні ви з ним?
- Чому не згодні?
- Відредагуйте.
- Чому в першому плані три пункти, а в другому чотири?
-Для чого складається план?
Вчитель на своїх уроках також використовує інтерактивні види робіт, які вважає ефективними в роботі над свідомим читанням.
Складання моделі тексту.
Моделювання, порівняння книг, самоперевірка дозволяють оволодіти учням важкими літературознавчими поняттями (автор, заголовок, тема, жанр, не називаючи їх на початковому етапі).
Модель тексту:
Червоний прямокутник – автор.
Синій прямокутник – заголовок.
Трикутник – жанр.
Зелений колір – тема.
2. Складання схеми тексту.
Дає можливість глибоко аналізувати текст, використовуючи мову автора.
Схема
1. Автор
2. Жанр
3. Тема
4. Заголовок
5. Герої
6. Головна думка (довести мовою автора).
3. Моделювання взаємозв`язку героїв.
Аналізуючи текст учні вибудовують відносини головних героїв з оточуючими. Дуже важливе висловлювання учнів своєї точки зору. Моделюючи стосунки героїв, діти як би переказують текст.
Модель взаємозв’язку героїв:
- Чому герої позитивні або негативні?
- Доведіть мовою автора.
Актуальними формами роботи педагога на уроках читання є драматизація та інсценізація. Це глибоке, емоційне і логічне осмислення тексту. Зазначені форми роботи можливі лише тоді, коли текст учні прочитали неодноразово, усвідомлений ідейний зміст, дана характеристика героїв, проаналізовані мовні засоби. Вступна бесіда представлена у вигляді драматизації допомагає правильно визначити тему уроку, створити гарний настрій і налаштуватися на роботу.
Навчити читати дитину швидко й усвідомлено дуже важливо, адже читання є основою всіх наук. Тому кожен учитель намагається створити всі умови, щоб молодші школярі читали швидко і вдумливо.
Результатом професійної діяльності педагога є високий рівень швидкого і усвідомленого читання, який підтверджується порівняльним аналізом читання учнів 2 класу (додаток № ).
Учні Оніщенко В.В., є переможцями шкільних, міських, обласних, Всеукраїнських та Міжнародних конкурсів «Самий читаючий клас» (2013р.), «Міс Аліса» (2014р., Бичкова К.), «Собори наших душ» (2014р., Кацило А., Задорожня Д.), «Містер Успіх» (2014р., Сіренко П.), «Соняшник» (2014р., Могилко Е.), «Кенгуру» (2014р., Бородько О.), «Самий читаючий клас» (2016р.) та переможцями міських олімпіад з літературного читання (2014р.,
Бородько Є.), математики (2014р., Бородько О.)., української мови (2014р., Маринець Д.).
Таким чином, провідна педагогічна ідея даного досвіду роботи полягає в підвищенні рівня навчальних досягнень учнів через формування свідомого читання молодших школярів засобами інтерактивних технологій (додаток № ). Внаслідок проведеної роботи по формуванню свідомого читання можливо навчити молодших школярів самостійно отримувати знання й використовувати їх у своїй практичній діяльності, що є основним завданням у вихованні гармонійної особистості з широким колом компетентностей, здатної реалізовувати себе в майбутньому.
Представлений досвід роботи може бути використаний вчителями початкових класів для формування в учнів свідомого читання, соціальної позиції, вміння жити і працювати в соціумі. Має практичне значення для формування на основі казок, казкових ідей, гармонійно розвиненої,
суспільно-активної особистості молодшого школяра, яка поєднує в собі духовне багатство, моральну чистоту та етичні норми.
Література:
Коваль І.О. «Казка в твоєму житті», вид.: «Клуб сімейного дозвілля», Харків, 2013р.
Крутий Є.Л. «Нетрадиційні прийоми розвитку мови», вид.: «Основа», Харків, 2014р.
Народницький Є.Г. «Еврика», вид.: «Основа», Харків, 2013р.
Павленко А.О. «Гармонійний розвиток дитини через книгу», вид.: «Основа», Харків, 2014р.
найважливіший інструмент навчання,
воно має бути вільним, свідомим –
лише тоді цей інструмент буде готовий до дії.
В.О. Сухомлинський
Підвищення якості навчання учнів, формування у школярів прийомів і способів самоосвіти, самостійного здобуття знань – найважливіші завдання сучасної школи. Виконання цих завдань передбачають: Закон України «Про освіту», Закон України «Про загальну середню освіту», Державний стандарт початкової загальної освіти.
У Державному стандарті початкової загальної освіти підкреслюється, що у процесі навчання відбувається становлення читача, який здатний до самостійної читацької, творчої діяльності, здійснюється його мовленнєвий, літературний, інтелектуальний розвиток, формуються морально-естетичні уявлення і поняття, збагачуються почуття, виховується потреба у систематичному читанні.
Програмою для середньої загальноосвітньої школи Міністерства освіти і науки України передбачено формування у молодших школярів інтелектуальної, пізнавальної, комунікативної активності й навчальної самостійності учня, формування якісно нової мотивації навчальної праці, що спрямована на оволодіння різними способами отримання інформації.
Сьогодні в умовах величезних змін у соціальному, економічному та політичному житті України постала проблема радикальної перебудови у сфері освіти та виховання, мета якої - формувати конкурентно здібну, творчу особистість, яка спроможна до самовизначення, до самореалізації та самовдосконалення.
Усім, напевне, відома сентенція: «Хто володіє інформацією, той володіє світом». У нашому насиченому й бурхливому житті вона, безумовно, актуальна. Розвиток новітніх технологій потребує набагато кращого вміння читати, ніж раніше. Це пов’язано з тим, що в останні десятиріччя стрімко зростає обсяг інформації, яку необхідно засвоїти для успішної подальшої життєдіяльності. А це, в свою чергу, потребує свідомого читання, швидкості розуміння та прийняття рішення.
По закінченню школи дитина продовжує здобувати знання самостійно. На перше місце уже виходить якість сформованості комунікативних вмінь, серед яких не останнє місце посідає вміння працювати з книгою, узагальнювати, систематизувати, аналізувати певну інформацію. Читання є основою освіти і самоосвіти, навичкою «уміння вчитися» протягом усього життя.
Досвід роботи Оніщенко В.В., є цілком актуальним, оскільки передбачає реалізацію компетентнісного підходу до навчання учнів читанню в початковій школі, зокрема, формування вмінь свідомого читання, розвиток пізнавального інтересу, мотивації до навчання, виховання любові до книги в молодшому шкільному віці.
Читання - невичерпне джерело знань духовного, емоційного, розумового розвитку людини. Тому навчання дітей читати, формування в них стійкого інтересу до цього виду діяльності було і залишається важливим завданням початкової школи.
Вирішення цієї проблеми неможливе без майстерності, якою володіє педагог, щоб не тільки підтримувати інтерес дитини до читання, але й розвивати його на кожному уроці. Провідна ідея досвіду Оніщенко В.В., полягає в формуванні навички свідомого читання молодших школярів на основі інноваційних технологій, методик, педагогічного досвіду вчителів-новаторів.
Свою діяльність вчитель спрямовує на створення системи сприятливо-стимулюючих умов щодо формування навички свідомого читання молодших школярів. Вона охоплює роботу на уроках читання, самоосвіту учнів та залучення батьків до навчально-виховного процесу.
Починаючи з першого класу Оніщенко В.В. тісно співпрацює з батьками першокласників: проводить свята, а також уроки-казки за участю батьків. Батьки також допомагають дітям готувати цікаві зошити до уроків-казок.
В роботі з дітьми Вікторія Валентинівна використовує як традиційні види роботи з казкою, так і нестандартні технології (додаток № ). Це, у свою чергу, стало поштовхом для створення уроків-казок. За мету уроків-казок вчитель ставить:
формування на основі народних та авторських казок, казкових ідей,
гармонійно розвиненої, суспільно активної особистості, яка поєднує в собі духовне багатство, моральну чистоту та етичні норми;
усвідомлення отриманої інформації;
створення сприятливих умов для відкриття та освоєння власного «Я» і навколишнього світу;
відпрацювання практичних навичок соціальної поведінки;
формування соціальної позиції та вміння жити і працювати в соціумі.
Уроки-казки - це цикл інтегрованих занять з різних освітніх галузей Державного стандарту початкової освіти, присвячений нетрадиційній роботі з казкою. Основну увагу вчитель акцентує на групових формах роботи з дітьми, а завдання реалізує через інтеграцію. Методичний орієнтир спрямовує саме на розвиток творчої уяви, фантазії, логічного та образного мислення, свідомого читання, розвиток та вдосконалення мовленнєвої діяльності, спілкування.
Що дитина любить найбільше? Казку! З чого здобуває свої знання? З казки! Кого наслідує? Героїв казок! Отже, і гармонійний розвиток дитини вчитель вважає здійснюватиметься швидше через казку, через її неординарні тавтології. Казка є засобом формування у свідомості дитини позитивного образу, певного ідеалу - носія бажаних поведінкових якостей та реакцій.
Ще В.О. Сухомлинський звернув увагу на те, що через казку дитина вчиться помічати прекрасне, розуміти добро і зло, вчиться бути товариською, доброзичливою, вчиться бути Людиною.
Улюбленою справою дітей є створення власних казочок, віршиків, оповідань. А батьки допомагають учням створити власні книжечки. Радість дітей при цьому іноді не має меж.
Де б дитина не була, а казка завжди поруч. Недарма О. Олесь писав: «Я в казку дивную свою усю фантазію ввіллю, зроблю усе живим, чудовим, таємності, розкошів повним,- і в казці дійсність відіб'ю...».
Як писав В.О. Сухомлинський: «Без казки - живої, яскравої, що оволоділа свідомістю й почуттями дитини, - неможливо уявити дитячого мислення та дитячої мови як певного ступеня людського мислення та мови. Казка, гра, фантазія – животворне джерело дитячого мислення, благородних почуттів і прагнень».
У процесі такої роботи проходить аналітичний процес пізнання себе як особистості, навколишнього світу та своєї взаємодії з ним, можливість і вміння оцінювати події, відокремлюючи головне й другорядне в них, аналізуючи різні джерела інформації з метою вдосконалення попереднього досвіду. Діти вчаться не лише аналітично сприймати інформацію та творчо її переробляти, а й передбачати результати.
Кожна дитина вчиться толерантно висловлювати свою думку, при цьому не нав'язуючи її оточуючим і відповідно сприймати точку зору співрозмовника. Дитина також вчиться слухати, уникати «синдрому натовпу» та працювати за формулою: «Я творець + ти творець».
Найперспективнішим напрямом формування свідомого читання учнів вчитель вважає інтегровану роботу з казками. Вправи з казкою - це те, що природньо необхідно молодшим школярам. Казка - це форма спілкування та передачі досвіду. У казках можна знайти повний перелік людських почуттів, проблем і образні способи їх розв'язання.
Що ж таке казка? Казка - це цікава вигадана історія про події, яких не може бути в реальному житті. Рослини й тварини у ній уміють розмовляти і робити все те, що й люди. У казках трапляються чарівні пригоди, існують незвичайні речі, діють чаклуни і чародії. Казки і за мовою відрізняються від інших творів. У них уживаються незвичайні «казкові» слова.
А ще, на думку вчителя, казки несуть такі важливі для дітей ідеї, як:
Навколишній світ - живий! У будь-яку хвилину все може заговорити з нами (за цією ідеєю вчитель формує бережливе ставлення до навколишнього світу: людей, рослин, тварин, речей).
Речі, що ожили, здатні діяти самостійно і мають право на своє самостійне життя (так вчитель формує повагу до життя та діяльності кожної людини, виховує гуманізм).
Добро і зло розмежовуються, добро завжди перемагає зло (за допомогою цієї ідеї вчитель формує соціально-позитивні стереотипи поведінки).
Найцінніше дістається через випробування, а те що дається даром, може швидко зникнути (так витель формує механізм бачення та досягнення поставленої мети).
Навколо людей є безліч помічників, але вони приходять на допомогу лише в тому випадку, якщо людина не може самостійно впоратись із ситуацією чи завданням (цю ідею вчитель вважає необхідною для формування самостійності, довіри до навколишнього світу).
Для свідомого сприйняття прочитаного, роботу над казкою
Оніщенко В.В. проводить в три етапи:
Перший етап - аналітичний. Роботу над казкою вчитель починає з ознайомлення дітей зі змістом казки, бесіди про те, що знаходиться на поверхні. Тому пропонує учням відповісти на запитання: хто? що? де? як? Казка - це багато шаровий пиріг. Кожен шар має свій сенс, свій час, тому не всі казкові уроки зрозумілі дітям, ось чому вчитель бачить потребу у другому етапі роботи з казкою.
Другий етап - оперативний. Саме на цьому етапі використовує сучасну освітню виховну технологію ТРРЗ - теорію розв'язання розвивальних завдань
(Г. Альтшуллера та М. Шустермана). Відповідно до цієї теорії вчитель вчить дітей не тільки по-своєму сприймати зміст казок, але й творчо змінювати хід подій. Так, наприклад, вчитель ставе запитання: «Баба-Яга - це добре чи погано?». Так розкривається «таємниця подвійного», наявність протиріч в об'єкті. Коли в ньому є щось добре, а щось погане, щось корисне, а щось шкідливе. Діти відповідають: «Баба-Яга - зла, недобра, обманює казкових героїв, не вміє поводитися – це погано. Але Баба-Яга - хоробра, сама безліч років живе в лісі й нікого не боїться; спритна - має кістяну ногу, а так вправно літає на своїй мітлі; винахідлива - завжди вигадує спосіб, як досягти своєї мети».
Третій етап роботи з казкою - обрання гуманного розв'язання ситуації. Саме на цьому етапі вчитель підводить молодших школярів до виведення та усвідомлення морального правила, яким вони мають користуватися у подальшому житті. Але не у вигляді сухих і нудних повчань та наказів, а невимушено підштовхує дитину до самостійних висновків: чому лише гарні вчинки дають відчуття гармонії?
Наприклад, вчитель пропонує учням уявити себе кимось із тих, хто діє в казці, та розповісти, що він відчув би, як сприйняв би конкретну подію, залежно від того, чиїми очима зараз «дивиться» на неї. Як поставився б до подібної ситуації інший казковий герой? Адже, сприйняття добра і зла у різних персонажів неоднакове та часто протилежне: Баба-Яга чи Змій Горинич, напевне, убачають у добрих вчинках зло щодо себе. Тобто сам характер сприйняття вчинків залежить від ціннісних орієнтацій та морально-етичних уявлень кожного персонажа казки.
У цьому разі для дитини стає можливим зрозуміти не лише стан героїв і їхній настрій, але і висловити свою думку щодо подій, що відбуваються, і тих моральних цінностей, що випливають з них. Вона мовби проживе кілька життів, завдяки чому збагатиться новими враженнями та почуттями, а також самовизначиться.
«На кожен твір, — писав К.Д. Ушинський, — ми повинні дивитись як на вікно, через яке ми можемо показати дітям той чи інший бік життя». І справді, художня література є важливим джерелом пізнання дітьми навколишнього світу. Знання, які отримують діти під час читання художніх творів про довкілля, своїх однолітків, про їх життя, ігри, пригоди, природу та її охорону, початкові відомості з історії нашої Батьківщини - допомагають накопиченню соціально-морального досвіду дитини. Правильно сприйнятий твір викликає у дитини стійке емоційне ставлення, яке допомагає їй усвідомити вчинки героїв, події, моральні переживання, що виникають при читанні. А органічне поєднання естетичних і моральних переживань збагачує і духовно розвиває особистість дитини.
Тому на уроках літературного читання Вікторія Валентинівна використовує такі види роботи:
- знайти речення, яке могла б прочитати людина у певному емоційному стані;
- знайти уривок, який потрібно прочитати презирливо, суворо, з благанням, досадою, обуренням, насмішкою, радісно, весело, сумно.
Вікторія Валентинівна вважає своїм завданням навчити дітей сприймати й осмислювати художній твір як факт мистецтва. А цього не можна зробити без захоплення, без радісного відчуття краси, без сердечного хвилювання, яке б передалося школярам. Читання має дати учням насолоду, радувати і хвилювати.
Учитель, навчаючи дітей читати, водночас вчить їх розуміти художні твори. Адже кожен твір, яким би він не був довершеним, ніколи не справить на читача відповідного враження, якщо той не розуміє його до кінця. Молодші школярі не завжди і не все сприймають після першого читання. Дуже часто вони йдуть до розуміння через емоції, що виникли під час ознайомлення з текстом.
Тому педагог вважає, що до першого ознайомлення з твором дітей потрібно готувати, налаштовувати їх на сприйняття, допомагати засвоювати невичерпне багатство ідейно-художнього змісту, моральні принципи героїв. На цьому етапі вчитель використовує такі інтерактивні методи:
1. Метод «Карусель»:
- виділити епізод для словесного малювання;
- малювання місця де відбувається подія;
- зображення дійових осіб;
- додавання необхідних деталей.
2. Метод «Ґронування»:
- що намальовано на першому плані?;
- як про це написав автор?;
- що зображено поряд?;
- які слова тексту допомогли нам це побачити?;
- знаходження і читання образних слів і описів;
- знаходження і читання слів і виразів, за допомогою яких можна намалювати усний портрет.
3. Метод «Акваріум»:
- підібрати малюнок до тексту;
- знайти в тексті підписи до ілюстрацій картинного плану;
- порівняти малюнок і фрагмент тексту;
- самостійне малювання ілюстрації до тексту.
4. Метод «Мікрофон»:
- читання та складання сценарію до діафільму стисло;
- читання та складання сценарію до діафільму детально.
5. Метод «Прес»:
- розглядання малюнку перед читанням (налаштовує на сприйняття тексту, його емоційного характеру);
- при сприйнятті твору (яскравіше пережити і глибше зрозуміти прочитане);
- після читання (вільно відтворити прочитане і заново осмислити його).
Використання інтерактивних методик має на меті ввести учнів у коло змальованих у творі образів, відчуттів і настроїв, без чого неможлива подальша робота читця. Готуючи школярів до розуміння твору, вчитель одночасно готує їх до цілеспрямованих спостережень за текстом, в подальшому розвиває у них мистецтво образного бачення.
Читання являє собою процес сприймання, розуміння та відтворення в усній або графічній формах змісту прочитаного. Оніщенко В.В., вважає що робота над переказом тексту дає можливість перевірити на скільки зрозумілий і усвідомлений сенс прочитаного.
На своїх уроках використовує такі види переказу:
- скорочений;
- вибірковий;
- повний.
Педагог разом з учнями складає, порівнює та корегує плани до текстів. Цим самим допомагає учням впевнитись в тому що, одне слово може давати простір для редагування, що думку можна висловити з різним ступенем точності. Такі вправи роблять роботу щодо складання плану тексту цілеспрямованою та продуктивною.
Так на уроці педагог пропонує учням два плани до тексту І.Токмакової «Чотири сестри» та ряд запитань до них:
План № 1 План № 2
1.Зустріч сестер. 1.Зустріч сестер.
2.В гостях у Осені. 2.В гостях у сестри Осені.
3.Добре попрацювали. 3.Розмова сестер.
4.Добре попрацювали.
- Прочитайте перший план чи згодні ви з ним?
- Прочитайте другий план чи згодні ви з ним?
- Чому не згодні?
- Відредагуйте.
- Чому в першому плані три пункти, а в другому чотири?
-Для чого складається план?
Вчитель на своїх уроках також використовує інтерактивні види робіт, які вважає ефективними в роботі над свідомим читанням.
Складання моделі тексту.
Моделювання, порівняння книг, самоперевірка дозволяють оволодіти учням важкими літературознавчими поняттями (автор, заголовок, тема, жанр, не називаючи їх на початковому етапі).
Модель тексту:
Червоний прямокутник – автор.
Синій прямокутник – заголовок.
Трикутник – жанр.
Зелений колір – тема.
2. Складання схеми тексту.
Дає можливість глибоко аналізувати текст, використовуючи мову автора.
Схема
1. Автор
2. Жанр
3. Тема
4. Заголовок
5. Герої
6. Головна думка (довести мовою автора).
3. Моделювання взаємозв`язку героїв.
Аналізуючи текст учні вибудовують відносини головних героїв з оточуючими. Дуже важливе висловлювання учнів своєї точки зору. Моделюючи стосунки героїв, діти як би переказують текст.
Модель взаємозв’язку героїв:
- Чому герої позитивні або негативні?
- Доведіть мовою автора.
Актуальними формами роботи педагога на уроках читання є драматизація та інсценізація. Це глибоке, емоційне і логічне осмислення тексту. Зазначені форми роботи можливі лише тоді, коли текст учні прочитали неодноразово, усвідомлений ідейний зміст, дана характеристика героїв, проаналізовані мовні засоби. Вступна бесіда представлена у вигляді драматизації допомагає правильно визначити тему уроку, створити гарний настрій і налаштуватися на роботу.
Навчити читати дитину швидко й усвідомлено дуже важливо, адже читання є основою всіх наук. Тому кожен учитель намагається створити всі умови, щоб молодші школярі читали швидко і вдумливо.
Результатом професійної діяльності педагога є високий рівень швидкого і усвідомленого читання, який підтверджується порівняльним аналізом читання учнів 2 класу (додаток № ).
Учні Оніщенко В.В., є переможцями шкільних, міських, обласних, Всеукраїнських та Міжнародних конкурсів «Самий читаючий клас» (2013р.), «Міс Аліса» (2014р., Бичкова К.), «Собори наших душ» (2014р., Кацило А., Задорожня Д.), «Містер Успіх» (2014р., Сіренко П.), «Соняшник» (2014р., Могилко Е.), «Кенгуру» (2014р., Бородько О.), «Самий читаючий клас» (2016р.) та переможцями міських олімпіад з літературного читання (2014р.,
Бородько Є.), математики (2014р., Бородько О.)., української мови (2014р., Маринець Д.).
Таким чином, провідна педагогічна ідея даного досвіду роботи полягає в підвищенні рівня навчальних досягнень учнів через формування свідомого читання молодших школярів засобами інтерактивних технологій (додаток № ). Внаслідок проведеної роботи по формуванню свідомого читання можливо навчити молодших школярів самостійно отримувати знання й використовувати їх у своїй практичній діяльності, що є основним завданням у вихованні гармонійної особистості з широким колом компетентностей, здатної реалізовувати себе в майбутньому.
Представлений досвід роботи може бути використаний вчителями початкових класів для формування в учнів свідомого читання, соціальної позиції, вміння жити і працювати в соціумі. Має практичне значення для формування на основі казок, казкових ідей, гармонійно розвиненої,
суспільно-активної особистості молодшого школяра, яка поєднує в собі духовне багатство, моральну чистоту та етичні норми.
Література:
Коваль І.О. «Казка в твоєму житті», вид.: «Клуб сімейного дозвілля», Харків, 2013р.
Крутий Є.Л. «Нетрадиційні прийоми розвитку мови», вид.: «Основа», Харків, 2014р.
Народницький Є.Г. «Еврика», вид.: «Основа», Харків, 2013р.
Павленко А.О. «Гармонійний розвиток дитини через книгу», вид.: «Основа», Харків, 2014р.
Комментариев нет:
Отправить комментарий