Формування навчальної мотивації у молодших школярів засобами педагогічної казки

Формування навчальної мотивації у молодших школярів засобами педагогічної казки

Модернізація загальної  середньої освіти відповідно до Законів України «Про освіту», «Про загальну середню освіту» передбачає методологічну переорієнтацію процесу навчання на розвиток особистості учня, формування його основних компетентностей.                                                                                                                                                                                                  

Програмою для середньої загальноосвітньої школи Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України передбачено формування в молодших школярів розгорнутої навчальної діяльності (вміння вчитися) шляхом оволодіння організаційними, логіко – мовленнєвими, пізнавальними уміннями й навичками. Результатом цього етапу є добре сформована навчальна мотивація.

Бажання добре вчитися - красиве людське бажання, це той яскравий вогник, що осяює весь зміст дитячого життя. Цей вогник, слабкий і беззахисний, дитина несе вчителеві з безмежною довірою. Але цей вогник дуже легко можна загасити необережним словом чи байдужістю. Щоб він розгорівся і з кожним днем палав усе яскравіше, дитина повинна відчувати успіх у навчанні, горде усвідомлення та переживання того, що вона не зайва в колективному процесі пізнання, захопитись почуттям радості праці.

Щоб навчити дитину, треба не просто передати їй знання й вміння, а й викликати у неї відповідну активність, пізнавальну чи практичну. Можна сказати, що мотиви навчання - це активізуюча сила, одна з основних умов навчальної діяльності (додаток №     ).

Інтерес до самого процесу навчання далеко не в усіх випадках молодші школярі пов'язують з прагненням до нових знань та умінь, їх приваблює дійовий бік навчання: писати, читати, лічити, розповідати, малювати - загалом, бути активним учасником навчального процесу. А ось, інтерес до результатів діяльності у дітей формується швидко: як тільки учень одержить перші максимальні результати своєї праці. Тому коли настають ділові, буденні дні для того, щоб заохочувати успіхи дітей в навчанні, вчитель вважає, що потрібна підтримка та допомога учням не лише  збоку вчителя, але і збоку батьків.

Починаючи з першого класу вчитель тісно співпрацює з батьками першокласників: проводить свята, а також уроки - казки за участю батьків. Батьки також допомагають дітям готувати цікаві зошити до уроків - казок. Радість першокласника при цьому іноді не має меж.

Улюбленою справою дітей є створення власних казочок, віршиків,
оповідань. Як писав В. Сухомлинський: «Без казки - живої, яскравої, що оволоділа свідомістю й почуттями дитини, - неможливо уявити дитячого мислення та дитячої мови як певного ступеня людського мислення та мови. Казка, гра, фантазія – животворне джерело дитячого мислення, благородних почуттів і прагнень». 

У процесі такої роботи проходить аналітичний процес пізнання себе як особистості, навколишнього світу та своєї взаємодії з ним, можливість і вміння оцінювати події, відокремлюючи головне й другорядне в них, аналізуючи різні джерела інформації з метою вдосконалення попереднього досвіду. Діти вчаться не лише аналітично сприймати інформацію та творчо її переробляти, а й передбачати результати.

Кожна дитина вчиться толерантно висловлювати свою думку, при цьому не нав'язуючи її оточуючим і відповідно сприймати точку зору співрозмовника. Дитина також вчиться слухати, уникати «синдрому натовпу» та працювати за формулою: «Я творець + ти творець».

Гармонійно розвинена дитина здатна відчувати своє місце в системі взаємин між людьми та адекватно поводитись, тому педагог вважає за необхідне сформувати у дитини основи соціальної компетентності.

Соціальна компетентність молодшого школяра характеризується за такими компонентами:

-        пізнавальний - рівень і зміст знань про людину, уміння орієнтуватися в
світі людей;

-        ціннісний - ставлення до людини як до найвищої цінності, повага до
життя та діяльності, гідності кожної людини;

-        емоційний - інтерес до людей, бажання спілкуватися з ними, пізнавати їх, прагнення   бути   схваленим   іншими   людьми,   уміння   співчувати, співпрацювати, розуміти емоції та почуття інших і володіти своїми почуттями у процесі спілкування;

-        оцінний -  уміння об'єктивно оцінювати вчинки людей та їх взаємини,
бути толерантним, справедливо ставитися до людей;

-        поведінковий - опанування етичних еталонів поведінки та спільної з
іншими діяльності, уміння пропонувати, надавати та приймати допомогу, здійснювати моральні вчинки з власного бажання, уміння спілкуватися.

Найперспективнішим напрямом формування основи соціальної компетентності учнів вчитель вважає інтегровану роботу з казками. Вправи з казкою - це те, що природньо необхідно молодшим школярам. Казка - це форма спілкування та передачі досвіду. У казках можна знайти повний перелік людських почуттів, проблем і образні способи їх розв'язання.

Саме тому, вчитель поглиблено працює над питанням гармонійного розвитку школяра через казку. Вікторія Валентинівна вважає, що вчитель в школі є джерелом тієї сили, яка приводить в рух навчально — виховний процес, вдихає в нього життя. Початкова школа - це в першу чергу творча праця одного вчителя в період дитинства, а дитинство, дитячий світ - це світ особливий. Діти живуть своїми уявленнями про добро і зло, про людську гідність, у них свої критерії краси, у них навіть своє вимірювання часу: день здається роком, а рік - вічністю. Маючи доступ до казкового палацу, ім'я якому - Дитинство, вчителю потрібно стати, якоюсь мірою, дитиною. Тільки за такої умови діти не дивитимуться на свого вчителя, як на людину, що випадково проникла за ворота їхнього казкового світу, як на сторожа, який охороняє цей світ, сторожа, якому байдуже, що робиться там, всередині цього світу. Найголовнішим у цій дуже тонкій сфері є глибоке розуміння, точніше відчуття серцем дитячого світу.

Зацікавлений своїми предметами, з творчим підходом до їх викладання, широкою обізнаністю та ерудицією, вчитель власним прикладом впливає на учнів. Чуйність вчителя, сердечність, уважність до запитів та інтересів дітей - все це важливі фактори виховання позитивного мотиву навчання, цікавої і радісної праці.

Починаючи з першого класу в роботі з дітьми Вікторія Валентинівна використовує як традиційні види роботи з казкою, так і нестандартні технології (додаток №    ). Це, у свою чергу, стало поштовхом для створення уроків — казок. За мету уроків – казок вчитель ставить:

-        формування на основі народних та авторських казок, казкових ідей,
гармонійно розвиненої, суспільно активної особистості, яка поєднує в собі духовне багатство, моральну чистоту та етичні норми;

-        формування стійких мотивів навчання;

-        створення сприятливих умов для відкриття та освоєння власного „Я" і навколишнього світу;

-        відпрацювання практичних навичок соціальної поведінки; 

-        формування соціальної позиції та вміння жити і працювати в соціумі.

Треба зауважити, що внутрішня мотивація в молодшого школяра нестійка, інтерес виявляється переважно до результату навчальної діяльності. Більшість, з молодших школярів, не схильна докладати вольових зусиль для подолання труднощів у навчанні. Тому Оніщенко В.В. організовує свою роботу так, щоб зацікавити всіх дітей, створює умови виховання позитивних рис характеру, бажання та вміння вчитися.

Уроки-казки - це цикл інтегрованих занять із різних освітніх галузей Державного стандарту початкової освіти, присвячений нетрадиційній роботі з казкою. Основну увагу вчитель акцентує на групових формах роботи з дітьми, а завдання реалізує через інтеграцію. Методичний орієнтир спрямовує саме на розвиток творчої уяви, фантазії, логічного та образного мислення, розвиток та вдосконалення мовленнєвої діяльності, спілкування.

Що дитина любить найбільше? Казку! З чого здобуває свої знання? З казки! Кого наслідує? Героїв казок! Отже, і гармонійний розвиток дитини вчитель вважає здійснюватиметься швидше через казку, через її неординарні тавтології. Казка є засобом формування у свідомості дитини позитивного образу — уявлення, певного ідеалу - носія бажаних поведінкових якостей та реакцій.

Ще В. Сухомлинський звернув увагу на те, що через казку дитина вчиться помічати прекрасне, розуміти добро і зло, учиться бути товариською, доброзичливою, учиться бути Людиною. Де б дитина не була, а казка завжди поруч. Недарма О. Олесь писав: "Я в казку дивную свою усю фантазію ввіллю, зроблю усе живим, чудовим, таємності, розкошів повним,- і в казці дійсність відіб'ю...."

Що ж таке казка? Казка - це цікава вигадана історія про події, яких не може бути в реальному житті. Рослини й тварини у ній уміють розмовляти і робити все те, що й люди. У казках трапляються чарівні пригоди, існують незвичайні речі, діють чаклуни і чародії. Казки і за мовою відрізняються від інших творів. У них уживаються незвичайні «казкові» слова.

А ще, на думку вчителя,  казки несуть такі важливі для дітей ідеї, як:

1.    Навколишній світ - живий! У будь-яку хвилину все може заговорити з нами (за цією ідеєю вчитель формує бережливе ставлення до навколишнього світу: людей, рослин, тварин, речей).

2.    Речі, що ожили, здатні діяти самостійно і мають право на своє самостійне життя (так вчитель формує повагу до життя та діяльності кожної людини, виховує гуманізм).

3.    Добра і зло розмежовується, добро завжди перемагає зло (за допомогою цієї ідеї вчитель формує соціально позитивні стереотипи поведінки).

4.    Найцінніше дістається через випробування, а те що дається даром, може швидко зникнути (так витель формує  механізм бачення та досягнення мети).

5.    Навколо людей є безліч помічників, але вони приходять на допомогу лише втому випадку, якщо людина не може самостійно впоратись із ситуацією чи завданням (цю ідею вчитель вважає необхідною для формування самостійності, довіри до навколишнього світу).

Роботу над казкою Оніщенко В. В. проводить в три етапи.

Перший етап - аналітичний. Роботу над казкою починає з ознайомлення дітей зі змістом казки, бесіди про те, що знаходиться на поверхні. Тому пропонує учням відповісти на запитання: хто? що? де? як? Казка - це багато шаровий пиріг. Кожен шар має свій сенс, свій час, тому не всі казкові уроки зрозумілі дітям, ось чому вчитель бачить потребу у другому етапі  роботи з казкою.

Другий етап - оперативний. Саме на цьому етапі використовує сучасну освітню виховну технологію ТРРЗ - теорію розв'язання розвивальних завдань
(Г. Альтшуллера та М. Шустермана). Відповідно до цієї теорії  вчитель вчить дітей не тільки по-своєму сприймати зміст казок, але й творчо змінювати хід подій. Так, наприклад, дає запитання:„ Баба-Яга - це добре чи погано?". Так розкривається „таємниця подвійного", наявність протиріч в об'єкті. Коли в ньому є щось добре, а щось погане, щось корисне, а щось шкідливе. Діти відповідають: „Баба-Яга - зла, недобра, обманює казкових героїв, не вміє поводитися – це погано. Але Баба-Яга - хоробра, сама безліч років живе в лісі й нікого не боїться; спритна - має кістяну ногу, а так вправно літає на своїй мітлі; винахідлива - завжди вигадує спосіб, як досягти своєї мети".

Третій етап роботи з казкою - обрання гуманного розв'язання ситуації. Саме на цьому етапі вчитель підводить  молодших школярів до виведення морального правила, яким вони мають користуватися у подальшому житті. Але не у вигляді сухих і нудних повчань та наказів, а невимушено підштовхує дитину до самостійних висновків: чому лише гарні вчинки дають відчуття гармонії.

Наприклад, пропонує учням уявити себе кимось із тих, хто діє в казці, та розповісти, що він відчув би, як сприйняв би конкретну подію, залежно від того, чиїми очима зараз „ дивиться" на неї. Як поставився б до подібної ситуації інший казковий герой? Адже сприйняття добра і зла у різних персонажів неоднакове та часто протилежне: Баба-Яга чи Змій Горинич, напевне, убачають у добрих вчинках зло щодо себе. Тобто сам характер сприйняття вчинків залежить від ціннісних орієнтацій та морально - етичних уявлень кожного персонажа казки.

У цьому разі для дитини стає можливим зрозуміти не лише стан героїв і їхній настрій, але і висловити свою думку щодо подій, що відбуваються, і тих моральних цінностей, що випливають з них. Вона мовби проживе кілька життів, завдяки чому збагатиться новими враженнями та почуттями, а також самовизначиться.

Після прослуховування казки вчитель проводить з молодшими школярами ігри морально - етичного спрямування: „ Хто у світі найлихіший?", „ Гарний - поганий", „ Чудодійні слова" (додаток №  ). Від таких ігор учні отримують справжнє задоволення.

У системі навчання і виховання дітей молодшого шкільного віку важко переоцінити рухливі ігри, тобто ту роль, яку вони відіграють у фізичному, розумовому, моральному та естетичному розвитку дитини. Тому під час роботи з молодшими школярами вчитель широко використовує рухливі ігри за мотивами казок.

Як відомо, примітивний навчальний матеріал не цікавий для учнів, використання ж його призводить до втрати мотивації засвоєння. Отже, необхідно так організувати дидактичний процес, щоб навчання йшло в зоні найближчого розвитку молодшого школяра. Такою зоною розвитку є перехід від наочно-образного до словесно - логічного мислення. Ціле покладання також відноситься до зони найближчого розвитку молодшого школяра: дитина сама вчиться ставити перед собою ціль навчальної дії і знаходити засоби для її досягнення, що є одним з новоутворень цього віку. (Невміння зіставляти свої цілі з можливостями призводить до неуспіху в навчальній діяльності та зниження мотивації).

Будь-яке проблемне завдання, що не має одного правильного рішення активізує дитячу творчість, позбавляє дитину психологічної інерції, розвиває зв'язне мовлення.

Для цього Оніщенко В.В. розробила уроки - казки, де застосовує наступні нестандартні технології в роботі з казкою:

- переплутування казкових сюжетів і героїв;

- змінювання характеру героя („Троє поросят, або Казка про те, як вовк став добрим");

-  змінювання місця, часу події („ Колобок або стара казка по-новому");

- змінювання кінця казки ("Колосок або новий кінець старої казки").

Така робота дає змогу уникнути стереотипів, піти відомим раніше шляхом. Вчитель навчає дітей знайти вихід зі складної ситуації, розв'язати будь-яке завдання чи ситуацію за допомогою «чар» фантастичних та казкових істот. Процес навчання в початковій школі має відбуватися на позитивному емоційному тлі. Помітно, що молодші школярі на початку свого шкільного життя почуваються дискомфортно через присутність незнайомих дітей, соромляться один одного. Навички міжособистісних стосунків, як правило, розвинуті слабо і будуються в основному на емоційній основі. Така робота допомагає  вчителеві зробити мислення дітей продуктивнішим, розвинути їхню творчу уяву, спрямувати її на добро, поповнити словниковий запас молодших школярів, розвинути зв'язне мовлення. Непомітно для себе учні розкривають свої потаємні бажання, поліпшують взаємини з оточуючими, формують власні стійкі мотиви до навчання.

Але не можна не звертати увагу на те, що мотивація навчання також пов'язана з віковими особливостями дитини, але не вік як стадія дозрівання визначає мотиви, а характер діяльності та система взаємодії з іншими людьми у цьому віці. Для цього, вчитель вважає за необхідне, гармонійно розвивати особистість, за допомогою використання елементів казкотерапії у своїй роботі.

На слово «казкотерапія» люди реагують по різному. Часто її сприймають як дитячу терапію зовсім не корисну для дорослих, але це не так. Вчитель вважає, що для кожного віку існують свої казки, а ця техніка має майже необмежені можливості.

Казкотерапія - це  стародавній спосіб терапії, який виник майже тоді, коли люди навчилися розмовляти.

Казкотерапія - це психотерапія, вже існуючими казками та фантастичними героями. Вона допомагає отримати почуття захищеності у світі, надає можливість програти основні життєві ситуації у «захищеному режимі» - через казки. Також цей прийом допомагає дитині зрозуміти себе, виховати у собі корисні риси та звички.

Для казкотерапії, казки вчитель підбирає  різні: народні, авторські, сучасні, спеціальної розробки, психокорекційні, притчі, міфи, легенди. Придумує казку самостійно, або колективно разом із дітьми. Створити психокорекційну казку нескладно, треба тільки врахувати, що герой і його переживання повинні бути близькими дитині, а проблемна ситуація має бути аналогічною реальній.

Психокорекційну казку вчитель створює для м'якого впливу на поведінку дитини. Обов'язково ставить питання: «Мабуть, і в вашому житті були випадки, коли ви відчували, що вас образили? Можливо, і ви ображались на когось, замислювались над тим, як би йому відплатити? Що зробив герой казки? Який вихід можна знайти з такої ситуації?»

Казками вчитель передає духовні знання, моральні цінності, правила поведінки, життєві помилки та багато різної корисної інформації.

З усього вищесказаного, можна зробити висновок: казка навчає дітей загальнолюдських цінностей. Саме в казці сконцентровано основні категорії моралі: добро і зло, правда і кривда, щастя та біда, які кожна людина повинна зрозуміти з перших кроків життя. Використання основних розвивальних завдань казки дає змогу дитині впоратись із дуже складними проблемами; розвиває вміння дитини бачити навколишній світ у взаємозв'язку моральних та етичних норм суспільства; формує вміння знайти у кожній окремій ситуації резерв — тобто розвиватися.

Запропоновані методики мають можливості не тільки для розвитку мовлення, а ще й дозволяють коригувати поведінку дитини, знімають внутрішні заборони, сприяють гармонійному розвитку особистості. А це, в свою чергу, дає вчителю змогу сформувати в учнів інтерес до змісту навчальної діяльності, потреби оволодіти знаннями. Центром уваги молодших школярів стає навчання, як суспільно значуща діяльність, і саме цьому, розкриваються провідні мотиви їхньої поведінки в навчанні.

У 3 - 4 класі, порівняно з 1 - 2, змінюється зміст і характер пізнавальних мотивів, розвивається інтерес до розумової діяльності. Для дітей поступово розкривається змістовний бік навчання, виявляється інтерес до змісту навчальних предметів, до читання літератури з певної тематики (про природу, рослини, історію і т.д.). Навчання перетворюється для них на засіб пізнання дійсності. Водночас виявляється прагнення до виконання складніших завдань, робити самостійні висновки, аналізувати факти в доступних формах. Виникають інтелектуальні почуття: радість від успіху в пізнанні нового, задоволення від розумового напруження, які при відповідних методах стають стійкими мотивами навчання.

Загальні результати підвищення рівня навчальної мотивації у молодших школярів засобами педагогічної казки представлені в діаграмі (додаток №    ).

Показником ефективності роботи є наявність дітей з максимально високим рівнем навчальної мотивації. У цих дітей високі пізнавальні мотиви, вони прагнуть успішно виконувати всі шкільні завдання.

Збільшилась кількість дітей які мають гарну навчальну мотивацію. Вони успішно справляються з навчальною діяльністю.

Учні, що мають позитивну навчальну мотивацію, достатньо добре почувають себе у школі, але пізнавальні мотиви у таких дітей сформовані в меншому ступені.

Дітей з початковим рівнем навчальної мотивації немає.

Таким чином, вчитель виконує вимоги,  які передбачає Державний стандарт початкової загальної освіти, а саме, забезпечує:

- всебічний розвиток та виховання особистості;

- бажання та вміння вчитися;

- формування культури спілкування та співпраці в різних видах діяльності;

- розвиток творчих здібностей;

- розвиток гармонійно розвиненої особистості.

Проведена робота дозволяє дійти висновку про те, що підвищення рівня навчальної мотивації – складний процес, який передбачає покращення рівня навчальних досягнень та формування гармонійно розвиненої, суспільно активної особистості. В учнів класу підвищилась не тільки успішність, а й зросла якість знань (додаток №     ).

Діти проявляють інтерес до  суспільного життя класу та школи, приймають активну участь у змаганнях, конкурсах, олімпіадах, про що свідчать наступні досягнення:

-        Міжнародний математичний конкурс «Кенгуру – 2012р» – 5 переможців.

-         Всеукраїнська  гра «Соняшник» - 4 учні отримали результат добре, 1 учень здобув «Золотий сертифікат».

-        Конкурс «Собори наших душ» - 3 переможці.

-        Шкільний конкурс «Кращий читач» - клас здобув I місце серед учнів початкових класів школи (за кількістю прочитаних книг).

-        Міська олімпіада з української мови ім. П.Яцика – учень посів
IV місце.

          Діти також приймають активну участь у роботі шкільного гуртка «Юні економісти», який веде Оніщенко В.В.

Вчитель вважає, розпочату роботу необхідно  продовжувати та поглиблювати на подальших етапах формування дитячої особистості.

Таким чином, провідна педагогічна ідея даного досвіду роботи полягає  в формуванні інтересу до змісту навчальної діяльності молодших школярів, потреби оволодіти знаннями.

Представлений досвід роботи може бути використаний вчителями початкових класів для формування в учнів навчальної мотивації, соціальної позиції, вміння жити і працювати в соціумі. Має практичне значення для формування на основі казок, казкових ідей, гармонійно розвиненої, суспільно активної особистості молодшого школяра, яка поєднує в собі духовне багатство, моральну чистоту та етичні норми.